Значить , оці всі празніки , ця метушня кома , всі ці Нові-Роки , посівалки , розсівалки , собиралки у діда асоціювалися тільки з одним , це хряпнути нишком від Параски зі своїм сосЄдом ВалЄркою . Іноді це вдавалося дуже важко , а частіше ще важче . Внучок наш , розумна, кмітлива і тому подіба дитина , лише зі своїм отим Інтернетом , та от вже скоро настане час йти до школи , і всі його «розумні штучки» , які там йому геть не знадобляться не зроблять його розумнішим.
Добре , повернемося до пригод зі сосЄдом ВалЄркою. От знаяить все так десь на третій день відходячи від новорічної п*янки , я ще не зовсім оклигавшийся від вчорашнього застілля , натягую на себе «валяноси» і збираюсь у далекий путь ! Вже у валяночках роблю перші мілкі кроки , щоб не підслизнутись , і тут тільки «ляп»! ногою в щось не «ізвЄдане» (то ж був сніг), але як опинилось що то старенький пітуШара , якого я вже намагаюсь порішить три тижні , тишком-нишком нагадило прямо мені на дорозі до ВалЄріуса , та то було дарма… Але як не дивно це мене не зупинило (я б відімстив тому кудкудакаючому) , якби не сам ВалЄрка , шо затяг мене силою до себе на нове застілля. Спільне застілля тривало недовго , адже якась крисочка накришила моїй Парасі , що я тут лишень п*ю та «розвлІкаюсь»… Нажаль , те що було після того як Парася прийшла. Я не пам*ятаю того що було далі , пам*ятаю лиш те шо прокинувся з біллю в голові та синяком перед оковою ямою. Ну гаразд , все що зміг розповів про цей випадок , черга розповісти про внучка …
Значить це маленьке (12-ти річне) «янголятко» , за свої вихідні (чи як їх там кличуть) , що тривало ледь не три тижні , скільки він всякої гадості встиг «начудити» маленький паскуднік.
… Він бив сервізи, вази , знущався над котом (кидаючи того до «Тузіка» в вольЄр) є в нас такий німецький «цуцик» , якого маманя йому привезла Бог-зна звідки , та ще й корми його втричі більше ніж себе… і ще багато пакостЄй він наробив , можна перечислювати далі … (але то було б сумно)
Далі була спроба №2 пробратися до ВалЄрки , в якого «оздоровчого» напою ящиками вдома , завершилась провалом на початковій стадії розвитку , і мене все ж таки змусили порішить ту тварину , яка гадить в непотрібних місцях і не в той час коли треба. Так би мовить моя «мстя» до нього була кров*яна… Бульйончик був те що треба , три тижні такого чекав :DDD
Спроба №3 ,якоби питка-непитка спрацювала , і ми з ВалЄріЄм СтЄпановичем вирушили на чмсту від Х-хромосом тЄріторію(про ці ікси , мій синуля, гордость біології нашептав). Це якоби була в нас «охота» , в якій брали участь Панас (тоїсть я) , ВадЄрій СтЄпанич (тобиш мій сосЄд) , напів пустий ящичок «цілющого напою» та «Фрося»(ружейка СтЄпанича) , це відмазка шо ми ха охоті , та й на випадок якшо наткнемся на якусь звірину … Так минуло досить багато часу , ми з ВалЄркою , як дві тріски , доски не готові для переробки (то є п*яні) ідем і розмахуЄм «ФросЬою» по всіх боках , яка була заряджена лиш повітрям , як вже опинилось потім , але цього не знав ні я , ні він. Все ж таки в такому «спокійному» стані «ФросЯ» нам знадобилася. Ми натрапили на ….. як думаєте на кого ? на білочку звичайно , просто в нашому лісі більш хижчої тварини немає . Підсвідомвсть СтЄпанича «іспугалась» і він почав шмаляти по білці «ФросЬою» но то було безкорисним ділом , адже вона була не заряджена….
Повернувшись додому я отримав «приЄмні» удари сковорідкою по всіх частинах тіпа , на які тфльки могла потрапити Параска , топу завершую свою розповідь …. Підлічусь і обов*язково ще знайду пригод на свою некваліфіковану дЄдовську голову , про що і неомінно напишу !VitЁk
Дід Панас present
to be continued ...
Немає коментарів:
Дописати коментар